4 квітня на базі Інклюзивно-ресурсного центру відбулась зустріч психологів закладів освіти з друзями  «Асоціації SOS Ouman» із Франції.

 Тема заходу: «Про що говорять малюнки українських дітей?»

Спікери зустрічі:

Леся Бондаренко психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників управління освіти та гуманітарної політики,

Вікторія Лісовенко практичний психолог Уманської гімназії №7 Уманської міської ради,

Наталія Левченко практичний психолог Уманської гімназії №10 Уманської міської ради.

Малюнки наших дітей — це не просто зображення. Це мовчазні свідчення болю, страху, надії й сили, яких не передати словами. Вони — як дзеркало дитячої душі, що пережила те, чого не повинна була.

Ось що найчастіше можна побачити в цих малюнках і про що вони “говорять”:

Страх і втрати

• Чорні хмари, ракети, зруйновані будинки, червоні кольори — символізують пережиті обстріли та руйнування.
• Сльози, порожні очі, фігурки без облич, — відображають емоційне спустошення, втрату близьких, розлуку з родиною.

Надія і мрії

• Незважаючи на все, діти малюють сонце, квіти, український прапор, голубів миру.
• Часто — воїнів ЗСУ як героїв, які захищають їх, як лицарів добра.
• Сім’я разом — навіть якщо в реальності цього зараз немає.

Любов до України

• Діти інтуїтивно тягнуться до національних символів — прапор, герб, маки, соняхи, вишиванки.
• Вони часто пишуть: "Слава Україні", "Ми переможемо", "Я люблю Україну", навіть якщо їм лише 6–7 років.

Дитячі переживання — через метафори

• Ведмедики під уламками, сумні хмарки, тварини, що шукають дім — це символічне зображення себе в небезпеці.
• Іноді — іграшки з крилами, які "захищають", або маленькі герої, що борються з "чорним монстром війни".

Малюнки  відкривають правду про війну не через новини, а через дитяче серце. І водночас — це величезна сила, яка свідчить про незламність, віру і те, що діти, попри все, залишаються світлом.