До початку нового навчального року лишилося півтора місяці, і шкільне освітнє середовище турбує нині одне питання: яким буде новий навчальний рік в умовах епідемії коронавірусу.

                 Навесні українські заклади освіти перевели на дистанційну форму навчання. Це відбулося у рамках карантину, оголошеного по всій країні у зв’язку з поширенням короновірусної інфекції  Covid-19. Дистанційне навчання стало виходом із ситуації, що склалась.  Не виключається можливість продовження дистанційного навчання і у новому навчальному році. Все буде залежати від епідеміологічної ситуації в місті та в країні.  

                 Дистанційне навчання останнім часом обговорюється так само активно, як і корона вірус. Зрозуміло, що організувати повноцінне дистанційне навчання за один день неможливо. При цьому головне усвідомити, що „Дистанційно” – означає „на відстані”, а не „cамостійно” і не перекладає обов’язки вчителів на самих дітей чи батьків. Педагог і далі виконує домінантну роль у збагаченні учнів знаннями. Лише робить це за посередництва  сучасних гаджетів та технологій. Йому у поміч – необмежені ресурси Інтернету, телебачення.

         Сьогодні до розмови про особливість організації дистанційного навчання під час вивчення англійської та німецької мов ми запросили заступника директора з навчально-виховної роботи Уманської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням англійської мови , вчителя англійської мови вищої кваліфікаційної категорії, „вчителя-методиста” Ларису Котляренко, та вчителя англійської мови вищої кваліфікаційної категорії, „старшого вчителя” Навчально-виховного комплексу „Уманська міська гімназія – школа естетичного виховання” Тамару Харук.

                Лариса Котляренко: „Члени кафедри вчителів англійської та німецької мов УСШ № 12   розробили власну модель здійснення онлайн -навчання під час карантину. Організація самостійної роботи учнів над матеріалами підручників та інтернет-ресурсами поєднувалася з проведенням онлайн - консультацій  з допомогою Zoom- конференцій, які проводилися згідно з графіком. Зворотній зв’язок з учнями здійснювався через створені групи у Вайбер-чаті, електронну пошту, телефонні, відео та групові дзвінки. Вчителі підтримували систематичний індивідуальний зв’язок з кожним учнем, допомагаючи справлятися з викликами дистанційного навчання”.

                Тамара Харук: „ За період карантину  вчителі змогли опанувати прийоми і методи здійснення онлайн- навчання  такі як: рoбота з додатками Google ( Google Classroom, GoogleForms, GoogleDocuments); застосування методики «перевернутий клас», для якої використовували матеріали відеохостінгу You Tube, освітніх сайтів Британської ради в Україні, сайту Test English та FreeEnglishtests, онлайн- ресурсу MEL; опанували систему PAINT та Гугл-документи для перевірки та взаємоперевірки  робіт учнів; опрацьовували з учнями відеоуроки на сайті МОН,  видавництва «Лінгвіст» та багато іншого. Систематичним навчанням була охоплена преважна більшість учнів; постійно підтримувався зворотній зв’язок з батьками”.

               Серед найбільших викликів дистанційного навчання вчителі відмічають наступні:

- неналежна технічна забезпеченість учнів та учителів, всі види навчання  іноземній мові, контроль за рівнем знань учнів педагоги проводять на власній комп’ютерній техніці, гаджитах;

- сумнівна об’єктивність оцінювання досягнень окремих учнів, особливо молодших школярів, через порушення правил академічної доброчесності;

- певний відсоток учнів було неможливо залучити до систематичного навчання через відсутність підтримки від батьків;

- відсутність у переважної більшості школярів початкової та середньої ланки навичок роботи з електронною поштою;

- неадаптованість всеукраїнських онлайн – уроків до програмових вимог спеціалізованої школи та  гімназії, де функціонують класи з поглибленим та профільним вивчення  англійської мови;

- неможливість повноцінно якісно працювати над усіма видами мовлення.

               За висновками вчителів дистанційна освіта – це справжній виклик педагогу, бо доводиться  виходити зі звичної зони комфорту , працювати в режимі постійного пошуку, розробляти нові уроки і завдання до них, освоювати технології і бути на зв’язку з дітьми майже цілодобово.  Тож учителі під час карантину  аж ніяк не байдикують, а працюють більш напружено, ніж раніше. Вони вчаться разом з дітьми, розвиваються, стають трошки блогерами, трошки хакерами...